Буккросинг стирає межі простору і часу
Перетворити своє місто у суцільну бібліотеку – таке завдання поставила собі група ініціативної молоді Чернівців, започаткувавши тут буккросинг. Полиці мандрівних книг та інтернет-аукціон таких незвичайних для Чернівців лотів з'явилися порівняно недавно, та встигли непогано влитися в культурні звички чернівчан. Принцип буккросингу дуже простий: «Прочитав книгу, отримав від неї задоволення – віддай іншому, а собі отримай нову».
Організатор буккросингу в Чернівцях, жителька Хотинщини Олена Бобик розповідає: «Взагалі ця ідея вже не нова. Вона в світі дуже популярна, а ось в Чернівцях про буккросинг мало хто знає. Тому намагаємося популяризувати цей цікавий і досить корисний рух. У світі буккросинг діє так: люди залишають в якихось людних місцях книгу, на якій є наліпка. Ця емблемка вказує на те, що книга мандрує. Також організовуються спеціальні книжкові полиці, де люди залишають цікаві книги, якими бажають поділитися. У Чернівцях також є такі полиці буккросингу, вони діють у відомих арт-кав'ярнях міста. Але ми залучили до буккросингу також соцмережі в інтернеті: пишемо посилання на сторінку користувача, який віддає книгу. Хто перший напише в коментарях, що хоче її прочитати – той і отримує книжку. Оголошення робляться щопонеділка близько 21.00 на стіні нашої інтернет-спільноти». Таким чином книголюби мають можливість поспілкуватися між собою. Також панна Олена розповідає, що сама ідея привезти буккросинг у Чернівці зародилася на одному з фестивалів у Кам'янці-Подільському, де мали діяти лавки буккросингу, та з певних причин їх відмінили.
«Я прочитала вже третю „книгу-туристку“. Найбільше в буккросингові мені подобається те, що книга перебуває у постійному русі, її передають одне одному абсолютно різні люди, досі незнайомі між собою, – ділиться враженнями від акції чернівчанка Катерина Огонару. – Складається враження, що книга шукає свого читача. Вперше взяла в акції участь випадково – зайшла випити кави і почула, що в цьому кафе є книги, які просто можна взяти прочитати. Найцікавіше те, що я відкрила ту книгу навмання і у такий спосіб знайшла відповідь на важливе для мене питання. Я зрозуміла, що мені треба прочитати цю книгу, потім віддати, щоби через тиждень-два її також хтось відкрив за склянкою смузі і прочитав саме те, що потрібно йому».
Несвідомим буккросингом займається чи не кожен більш-менш активний читач – вважає чернівецький поет Роман Стадник: «Погодьтеся, так буває у кожного: купуєш книжку, читаєш, даєш прочитати комусь із друзів, і все – книжка починає мандрувати з квартири у квартиру, з рук в руки і досить часто може не повернутись до свого господаря. Сам інколи знаходжу в себе чужі книжки, які взяв прочитати, а потім забув повернути».
Чернівчанин Володимир Карагяур відзначає, що доволі важливим складником такого книжкового обміну є не так процес віддання-отримання книги, як власне спілкування між книголюбами: «Я переважно читаю електронні книги і тому до буккросингу вдався би тільки в тому випадку, якщо не знайшов би книгу в електронному форматі. Я брав участь у подібних акціях, але тільки для того, аби почути хто і що цікаве прочитав, і вирішити, чи варто їх завантажувати для читання».
Багатьох зупиняє саме умова «віддай книгу», адже, погодьтеся, є видання, з якими не хочеться прощатися – якась книга особливо дорога спогадами, хтось в улюбленій і десять разів зачитаній книзі позначив важливі для нього місця, а хтось має хорошу звичку читати і перечитувати, щоби кожного разу дізнаватися щось нове. Так, не всі книги можна відпустити у вільне плавання буккросингу, але є такі книги, що мають бути прочитані в певному місці і в певний час. Взявши для себе щось важливе з них, закриваєте та ставите на полицю таких самих книг-мандрівників, і вже завтра ваша книга заговорить до когось іншого, а ви отримуєте іншу, не менш цікаву і нову для вас.
Організатор буккросингу в Чернівцях, жителька Хотинщини Олена Бобик розповідає: «Взагалі ця ідея вже не нова. Вона в світі дуже популярна, а ось в Чернівцях про буккросинг мало хто знає. Тому намагаємося популяризувати цей цікавий і досить корисний рух. У світі буккросинг діє так: люди залишають в якихось людних місцях книгу, на якій є наліпка. Ця емблемка вказує на те, що книга мандрує. Також організовуються спеціальні книжкові полиці, де люди залишають цікаві книги, якими бажають поділитися. У Чернівцях також є такі полиці буккросингу, вони діють у відомих арт-кав'ярнях міста. Але ми залучили до буккросингу також соцмережі в інтернеті: пишемо посилання на сторінку користувача, який віддає книгу. Хто перший напише в коментарях, що хоче її прочитати – той і отримує книжку. Оголошення робляться щопонеділка близько 21.00 на стіні нашої інтернет-спільноти». Таким чином книголюби мають можливість поспілкуватися між собою. Також панна Олена розповідає, що сама ідея привезти буккросинг у Чернівці зародилася на одному з фестивалів у Кам'янці-Подільському, де мали діяти лавки буккросингу, та з певних причин їх відмінили.
«Я прочитала вже третю „книгу-туристку“. Найбільше в буккросингові мені подобається те, що книга перебуває у постійному русі, її передають одне одному абсолютно різні люди, досі незнайомі між собою, – ділиться враженнями від акції чернівчанка Катерина Огонару. – Складається враження, що книга шукає свого читача. Вперше взяла в акції участь випадково – зайшла випити кави і почула, що в цьому кафе є книги, які просто можна взяти прочитати. Найцікавіше те, що я відкрила ту книгу навмання і у такий спосіб знайшла відповідь на важливе для мене питання. Я зрозуміла, що мені треба прочитати цю книгу, потім віддати, щоби через тиждень-два її також хтось відкрив за склянкою смузі і прочитав саме те, що потрібно йому».
Несвідомим буккросингом займається чи не кожен більш-менш активний читач – вважає чернівецький поет Роман Стадник: «Погодьтеся, так буває у кожного: купуєш книжку, читаєш, даєш прочитати комусь із друзів, і все – книжка починає мандрувати з квартири у квартиру, з рук в руки і досить часто може не повернутись до свого господаря. Сам інколи знаходжу в себе чужі книжки, які взяв прочитати, а потім забув повернути».
Чернівчанин Володимир Карагяур відзначає, що доволі важливим складником такого книжкового обміну є не так процес віддання-отримання книги, як власне спілкування між книголюбами: «Я переважно читаю електронні книги і тому до буккросингу вдався би тільки в тому випадку, якщо не знайшов би книгу в електронному форматі. Я брав участь у подібних акціях, але тільки для того, аби почути хто і що цікаве прочитав, і вирішити, чи варто їх завантажувати для читання».
Багатьох зупиняє саме умова «віддай книгу», адже, погодьтеся, є видання, з якими не хочеться прощатися – якась книга особливо дорога спогадами, хтось в улюбленій і десять разів зачитаній книзі позначив важливі для нього місця, а хтось має хорошу звичку читати і перечитувати, щоби кожного разу дізнаватися щось нове. Так, не всі книги можна відпустити у вільне плавання буккросингу, але є такі книги, що мають бути прочитані в певному місці і в певний час. Взявши для себе щось важливе з них, закриваєте та ставите на полицю таких самих книг-мандрівників, і вже завтра ваша книга заговорить до когось іншого, а ви отримуєте іншу, не менш цікаву і нову для вас.
1 коментар