Зелена золотошукачка...
Скромна і непоказна на вигляд рослина, за якою полюють золотошукачі, романтики-авантюристи; рідкісна гостя, що зростає також в Австралії та Гімалаях – хто вона? В ботаніці ця справді неспроста рослина зветься гронянка півмісяцева і приходиться вона близькою родичкою легендарним папоротникам. Можна припускати, що легенди про загадкову квітку папороті присвячені саме гронянці, бо листки її схожі на інші папоротники, і хоча це рослина спорова, має своєрідні похідні утворення, що чимось нагадують цвіт. Та і, як розповідає легенда, ключ-зілля росте на тих землях, в яких закопаний скарб, отже, справжній скарбошукач повинен копати вглиб під коренем рослини і тоді він неодмінно знайде приховані в землі багатства.
В буковинських лісах цю рослину можна зустріти на території гірських Путильського та Вижницького районів. Місцеві жителі охоче переповідають легенди про непросту рослину, та самі скарбів не шукають. А ось допитливі туристи виявляються не такими вже і скептиками. «Ця квітка під лісом росте, її важко роздивитися. Сама зелена, то і зливається з травою. Але приїжджі її спеціально шукають. я сама бачила, як молодий хлопчина, років десь 20-25, спочатку викопав кущ, я думала, що пересадити хоче або що, а потім він вже не ножиком, а лопатою, став копати далі. На то надійшов наш злісний і став сварити хлопця. А той сказав, що шукав там скарби», — з усмішкою розповідає путильчанка Марія Поляк. Щоправда, схожі «розкопки» не такі вже й безпечні – рослина занесена до Червоної Книги України.
Як виявилося, легенда має під собою реальне наукове підгрунтя – рослина «відчуває» грунти, багаті на поклади ауруму, тобто прямо вказує на те, що ця земля багата на золото. Щоправда, плутати закопані в землю золоті злитки з маленькими піщинками плутати не варто. Гронянка належить до фітоіндикаторів корисних копалин, зокрема покладів ауруму.
Якщо в Карпатських горах до підказки золотоземки, або ж ключ-зілля, дослухаються мало, то під час вимивання золота в тайзі ж цієї квітки дослухаються більше. «В мене брат в Сибірі живе, то він мені розказував, що вони часто на річковому дні знаходили золоті піщинки, були такі і в землі. І щоби не копати скрізь підряд, то Василь шукав спочатку таку сіро-зелену квіточку, а тоді її з землі висмикував і під нею копав. Тоді ту землю ретельно пересіював і знаходив так само піщинки золота. Бог його знає, чого ця квітка росте саме там, де золото», — розповідає Валерій Апетрі.
Вона зникає, бо її пошуками занадто захопилися. Також одна з причин – несприятливий клімат. Але на території Буковини, на щастя, цю рослину можна зустріти не лише в природних фондах Карпатського заповідника чи лісових заказників, а й в звичайних лісах. Її не кладуть до букету, не дарують жінці, нею не прикрашають волосся. Вона скромна і непоказна на вигляд, хоча далеко не проста...
В буковинських лісах цю рослину можна зустріти на території гірських Путильського та Вижницького районів. Місцеві жителі охоче переповідають легенди про непросту рослину, та самі скарбів не шукають. А ось допитливі туристи виявляються не такими вже і скептиками. «Ця квітка під лісом росте, її важко роздивитися. Сама зелена, то і зливається з травою. Але приїжджі її спеціально шукають. я сама бачила, як молодий хлопчина, років десь 20-25, спочатку викопав кущ, я думала, що пересадити хоче або що, а потім він вже не ножиком, а лопатою, став копати далі. На то надійшов наш злісний і став сварити хлопця. А той сказав, що шукав там скарби», — з усмішкою розповідає путильчанка Марія Поляк. Щоправда, схожі «розкопки» не такі вже й безпечні – рослина занесена до Червоної Книги України.
Як виявилося, легенда має під собою реальне наукове підгрунтя – рослина «відчуває» грунти, багаті на поклади ауруму, тобто прямо вказує на те, що ця земля багата на золото. Щоправда, плутати закопані в землю золоті злитки з маленькими піщинками плутати не варто. Гронянка належить до фітоіндикаторів корисних копалин, зокрема покладів ауруму.
Якщо в Карпатських горах до підказки золотоземки, або ж ключ-зілля, дослухаються мало, то під час вимивання золота в тайзі ж цієї квітки дослухаються більше. «В мене брат в Сибірі живе, то він мені розказував, що вони часто на річковому дні знаходили золоті піщинки, були такі і в землі. І щоби не копати скрізь підряд, то Василь шукав спочатку таку сіро-зелену квіточку, а тоді її з землі висмикував і під нею копав. Тоді ту землю ретельно пересіював і знаходив так само піщинки золота. Бог його знає, чого ця квітка росте саме там, де золото», — розповідає Валерій Апетрі.
Вона зникає, бо її пошуками занадто захопилися. Також одна з причин – несприятливий клімат. Але на території Буковини, на щастя, цю рослину можна зустріти не лише в природних фондах Карпатського заповідника чи лісових заказників, а й в звичайних лісах. Її не кладуть до букету, не дарують жінці, нею не прикрашають волосся. Вона скромна і непоказна на вигляд, хоча далеко не проста...
0 коментарів