Нічне

Ходить садом спогад — ловиться галузки,

Потемкове небо світить каганці,

І схилився ясен — як цибатий бузько,

Підоймила вишню — котю по руці...

 

Нічко-молодичко, най тобі розкажу -

Бо мене тривожит, і не ловит сон...

Розмотали верби над водою пряжу -

Та й прядуть так тонко, ніби на вельон.

 

Ходи ближче, зірко — си тебе роздивлю..

Ти вери холодна? Як тоді гориш...

Глипнула з отави маківка червона ‒

Та й чого то, цвітко, дотепер не спиш?