І у прогорщі світ зачерпати з росою...

І у прогорщі світ зачерпати з росою,
І у мами на призьбі той чай трав'яний,
Перед лісом старим — як під храмом — постою,
Та й чогось не наважуся зразу зайти.

Пахне арніка десь — так приємно і гірко,
Олень роги покаже — певно йде до води.
В цьому плесі щоночі купається зірка,
Кажуть, сивий чугайстер приходить сюди.

2 коментарі

Максим Пансик
читаю і щемить збентежена душа… їй ностальгія — то п'янкий й солодкий трунок.
Іванна Стеф'юк
Мною справді керувала ностальгія)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте