Трави колишут — думку скобочут...

Трави колишут — думку скобочут,
Сєду на камінь — плакати хочу...
Зірочко, тихо — потемок чую,
І не питайси, чо я баную.

Зірка не пустит — променем гладит:
«Дівочко, виплач — легше ті стане»...
А далі ранок — дихають роси...
Сплакала гнів я, не маю злости


Фото Руслана ТРАЧА