Потемкове

Стрясає ніч тумани з крон -
Пульсує, темна
Між пера у старих ворон
Вже снігу зерна.

І шишки губить ліс старий -
По дві-по одній,
Ти призираєш до трави,
А там — безодня.

Коріння дуба по землі -
Та ні, прожилки
І зірка губиться у млі -
Своє прожила.

Морозом кріпиться земля,
І ніч міцніє,
А перша ранішня зоря
Ще спить, не дніє.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте