Кам’яний знак

(до світлини Руслана Трача «Кам’яна багачка»)

 

 

Той, хто прийшов з неба, завжди лишає знаки на землі. Каменем, деревом, схилом горба – всим дає знати, що Він був саме тут, бо місцина ця непроста. Ця гора також покарбована. На ній приклякла стара багачка і молиться, шепче. Молиться, бо жива. Хоч і кам’яна – Кам’яна багачка. Казали люди, що вона була спочатку людиною, а лиш відтак вкаменіла. Розповідають, що жила тут сердита багатійка, яку прокляли, і вона від того вкаменіла. То люди так кажуть. Що ця брила нагадує про захланність і людську злість – то люди так кажуть. І всього лиш, більше нічого  не знає це місце?

 

Хтось другий це місце значив. І це каміння карбував хтось інший, багатіший багато від нерозумної жінки. І того це – місце сили. І того ту силу чуєш голос древнього роду, заплетеного в цю землю аж до першого коріння.

 

Хто карбував цей камінь – краще від нас знає цю землю. І його точно пам’ятає Кам’яна багачка, стара і сива. Все вона знає – і якій силі вірили, і кому молилися. Знає, але мовчить – бо кам’яна.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте