І у прогорщі світ зачерпати з росою,
І у мами на призьбі той чай трав'яний,
Перед лісом старим - як під храмом - постою,
Та й чогось не наважуся зразу зайти.

Пахне арніка десь - так приємно і гірко,
Олень роги покаже - певно йде до води.
В цьому плесі щоночі купає...
Читати далі →

Ходить садом спогад - ловиться галузки,

Потемкове небо світить каганці,

І схилився ясен - як цибатий бузько,

Підоймила вишню - котю по руці...

 

Нічко-молодичко, най тобі розкажу -

Бо мене тривожит, і не ловит сон...
<...
Читати далі →

Стрілю – а ци вцілю – поза шесте небо, Розбіжутси хмари, тий пропаде ніч Тий обчєплю дуба – сили мені треба, А відтак до плеса – чую відти клич…   Зайду аж по шию – дихає водичка, Всєдуси на камінь, виберу стрілу, Пущу поза хмари – блискавиця кл...
Читати далі →

А туман густіє – Мож і накроїти, Чути – кугут піє, Трава росу світит. Штефанова Ганя Черешні полоче, Йде на воду зраня – Си купати хоче… Бузьки сушут крила – Від роси стріхают,        Ніц не наловили – Стали й позі...
Читати далі →

-         Приїхала-ис? Ну ти й Богу дєкувати. Та не лишєй трапки під порогом – в хаті роззуєшси. -         А ви мені, дідику, інакші стали – може, просто давно вас виділа… -    &...
Читати далі →

Ти розмечеш карти – вітер дозбирає, Не іди за мною – я веслую в ніч, Небо зорі сипле – сипле-не питає, Не питай поради – і мене не клич.   Кинеш раз на карти – місяць рогом зблисне, Кинеш другий – гілка сухо тріскотить… Над тобою, дівчи, хмара с...
Читати далі →

...Ади скільки води – пливи – доки видиш. Зелено-сіра вода, в її прохолоду загортаєшся, і допливаєш до того каменя, біля протилежного берега, а попри тебе – попри саму руку – сріблистою лускою риба воду просилить і дінеться десь – не спам’ятаєшся. Тут, коло озера,...
Читати далі →

Лікар вже пішов. І моя розмова з крапельницею не буде розглядатися ним як чергове загострення. А з ким говорити? Лікареві ж чудово заплачено за те, аби я вволю наговорилася з крапельницею і щоб у мене кожного тижня були загострення, при яких тільки стаціонар. Ви працювали колись журналістом, вели вл...
Читати далі →

Сонце до заходу поволеньки притулювалося, червонясто-теплими промінчиками землю гладило, а сивий дідок схилився перед корчем і обривав шипшинові ягоди. Одна до одної ті ягоди тулилися в полотняній торбині так, ніби про щось перешіптувалися, а дід докинув туди ще жменю і повів додому Зірочку з паші. ...
Читати далі →

«Кривого танцю» ніхто не вчив ці потоки зроду, та вони і так добре вміють. Біжить-стікається водичка в долину, та все так швидко і радісно, ніби синьоока гуцулочка до свого парубка. Молодий травень викочується в арніці та до сонечка посміюється. А сивобока хата цілком по-доброму всміхаєт...
Читати далі →