Іванна Стеф'юк
Рейтинг
+435.32
Сила
1178.44

Іванна Стеф'юк

i-stefyuk

Гостями в сон

А день травневий на світ дивиться та сонечком трави лоскоче, а світ лиш посміхається. За круглим низьким столиком у саду веселі голоси навперебій розповідають про все, що пережилося за ці роки. … ― А я, Петре, дивлюся на вас і око радіє ― сім’я. Ти розумний чоловік, бо і синок твій ― &...
Читати далі →

І таке було

І чого так та хвоя пахне, та де пахне - говорить: пошепки, як лісовий дух. А вечір насипає вино у мальований горнец і на "дайбоже" з потемками п'є, а вино то черлене.. Зірки пристигають - до води кліпають, до отави скошеної під лісом поморгують. І кінь розсилений гривою трясе. Там місяць зблисне-тут...
Читати далі →

Купіль

І вітром не вистудиш, та і не розвієш, а за потемками не сховаєш, за водою не пустиш, у вогні не спалиш – ніде не дінешся, дівчино. Коли пристигає вечір, коли сонце на заході ватру накладає і ближче підсісти кличе, ти йдеш… Заходиш у  ліс, ніби в саму душу світу, збираєш в долоню в...
Читати далі →

Що лиш не присниться...


"Поле - порожнє, ніби зсередини я - і краю в ньому немає, ідеш і губишся. Не спинить ніхто - впливай, вбігай своїми схлипуваннями, тікай, ніби в обійми когось мудрого і набагато старшого - тікай. Поле - так сіро і сиро - а натягнене павутиння - чи то нитки - Бог його святий знає - обплутали т...
Читати далі →

З роси в росу

Йой мамко, шос збираїси на дощ.. Стрісає ясен крону, ніби гриву, Йди по траві, лиш дуже не толоч, Так, буде дощ, а може й добра злива.   Черешні не тримаються вершка - Трава ховає  їх в старій долоні: Пристигла соком – посмакуй, яка -
Аж проситьси до тебе ця червона. &...
Читати далі →

Сила

Сива на колір сило, Сива на позір сило, Повзаєш попід камінь, Летом сєгнеш трави... Я тебе чую, сило, Довго-с мене водила, Поки зійшла до плеса І зачєрла води.. Сило моя чєрлена, Була би ти студена -  Я би собі сиділа Ціхо, тако єк всі... Озму і вкушу сливку, Буду вери щіслива?...
Читати далі →

Вероніка

Тріскотить ватра, нагрівається від неї холодний вечір. Іскри скачуть – котра вище – а вечір лиш тішиться. Терпко запахли поліна, солонувато – сивий дим. Анна зловила долонею пучок трави, одночасно затримуючи в думці приємний спогад. Гаркотів здалеку грім, зливою грозився, вечір в...
Читати далі →

Самі Павлики

1 Вузенька стежечка дереться під самі верховини, як та кізличка. А старі смереки тримають на своїх долонях блакитне липневе небо. Засміялася до сонця пустунка-суничка і чиясь рука відразу ж потягнулася за нею – кого не спокусить  червонолиця краса? Кисленька... А поруч ще одна... А ця ще...
Читати далі →

У тій хаті

В дідову призьбу вгризлася паморозь – сіра, їдка. Грушка стара розсохлася – певно, вже не родитиме. А стріху облюбували чубаті пташки – мостяться і щебечуть звідти. Ще туман, але вже гей випогоджується. А грушка дише, стара грушка дише, як стомлена ґаздиня… Коли приїхала тог...
Читати далі →

Принеси свічку

Місяць вилупував шпари в снігу, ховався в ньому. Пара з ніздрів чорного коня входила в темряву й розчинялася в  ній, як в каламутній до чорноти воді. Було зимно, пахло сирими дровами і дешевими цигарками. І кров’ю. -         Відкрийте ворота,&nbs...
Читати далі →